«Остання любов у Цареграді» Мілорад Павич

Оцінка:⭐️⭐️⭐️⭐️⭐️

На душі pain, за вікном rain, працювати треба again 😈 Коли в мене фіговий настрій і нічого не хочеться читати з того, що вже є в прогресі, я завжди обираю магічний реалізм 👻 І так як Маркес не справив на мене враження, «Педро Парамо» вже прочитаний, а турецьких вайбів зовсім не хотілося, то вибір впав на Мілорада Павича. Та й відверто — я ще не читала жодного з його творів, хоча моя сестра давно й не одноразово рекомендувала його. 🫣 Соромно? Так 😬 Адже що? Мілорад Павич був популярний ще в далекому 2013-14, а чим я тоді займалась? Правильно — не читала Мілорада Павича 😁

Отож, поговоримо про «Останню любов у Цареграді».

Ця книга — як розклад Таро: багатошарова, метафорична, повна знаків, сенсів і тонкої гри з реальністю. І водночас — дуже інтимна, людяна, навіть ніжна.

✨ Що мене захопило:

🔮 Історія, що сплітає долі — це не просто роман, а чарівна мозаїка. Історія кохання, війни та сімейних таємниць розгортається через долі родини Опуїчів на тлі Наполеонівських воєн. Павич майстерно переплітає часи й місця, створюючи відчуття, ніби ти розгадуєш старовинний код. Мені подобається, як сюжет балансує між романтикою, детективною інтригою та філософськими роздумами — це як коктейль із моїх улюблених жанрів 😁

🃏 Структура, натхненна картами Таро — кожен розділ книги пов’язаний з арканами Таро, і тут це не просто декорація — це ключ до розуміння всього сюжету. Павич використовує Таро, щоб дати свободу: розділи можна читати в будь-якому порядку, ніби гадати на долю героїв. Цей містичний вайб нагадує фентезі, але з глибокою символікою. Таро буквально оживали на сторінках, задавали ритм і наповнювали магією кожну сторінку 🪄

👨‍👦 Історія Опуїча — батька і сина — загадка, яка постійно тримає в напрузі. Опуїч-батько — один із тих персонажів, які заворожують своєю таємничістю. Його присутність у книзі — як тінь, що впливає на долі інших, але ти ніколи не знаєш усього про нього. Його суперечлива натура, зв’язок із минулим і містична аура роблять його серцем історії. Опуїч-син — не менш інтригуючий, із власними таємницями й боротьбою за своє місце в історії. Син ніби віддзеркалює батька, але водночас іде своїм шляхом.

💭 Загалом, Павич створив книгу, яка схожа на гру, мрію й таємницю водночас. «Остання любов у Цареграді»  ідеально поєднує романтику, містику й інтригу, залишаючи простір для власних думок.