«Асистентка лиходія» Ханна Ніколь Мерер

Оцінка:⭐️⭐️⭐️⭐️⭐️

Жанри

🐸 Фентезі

🐸 Комедія

🐸 Романтика (slow burn, enemies-to-lovers)

🐸 Дарк-фентезі (у м’якому, гумористичному стилі)

🐸 SFF-сатира / пародія на класичні «злодійські» історії

Тригери

💥 Катування (згадки, не графічне насильство)

💥 Вбивства (переважно поза екраном або з гумористичним відтінком)

💥 Смерть персонажів

💥 Моральна амбівалентність (головний герой — класичний лиходій)

💥 Психологічна напруга в роботі

💥 Тиск і маніпуляції (в рамках злодійської ієрархії)

💥 Сексуальні домагання, спроба зґвалтування (у минулому)

Тропи

💼 Офісна романтика в замку лиходія

💼 Grumpy x Sunshine

💼 Бос та підлегла

💼 Slow Burn Romance

💼 Знайдена сім'я

💼 Серед них є зрадник

💼 Чарівні істоти

💼 Морально-сірий любовний інтерес

💼 Enemies to Lovers (м’який варіант)

💼 Герой, який не звик до тепла й ніжності

💼 Енергетика «You’re mine»/«Touch her and you'll die»

💼 Класичні «секрети у замку»

💼 Політичні інтриги

💼 Чайно-кавова офісна рутина… в замку!

Що буде, якщо взяти придворні інтриги, шпигунів, замок із темним лордом, але додати до всього цього... офісну рутину, чайно-кавові перерви, наївно-зухвалу героїню й саркастичного вбивцю, що зовсім не вміє справлятися з ніжністю?

Вийде щось таке ж незвичне, яскраве й чарівне, як «Помічниця лиходія».

Це було мов ковток свіжого весняного повітря. Давненько не читала настільки нестандартного й веселого фентезі, яке водночас змушує посміхатися й відчувати всі ці маленькі теплі емоції, що оселяються десь усередині.

Що в нас по сюжету?

Знайти хорошу роботу — ще той квест, особливо коли випадково встряєш у халепу з головним лиходієм королівства! Еві Сейдж погоджується працювати на зловісно привабливого темного лорда не вагаючись — треба ж якось дбати про тата і сестричку. До страхітливого боса теж можна звикнути… особливо якщо трохи в нього закохана. Але щойно Еві адаптується до відрубаних голів і офісної рутини в замку, на її боса хтось оголошує полювання. Тепер романтику доведеться відкласти — пора рятувати Лиходія!

Що ж мені сподобалося?

👩🏻🧔🏻‍♂️ Головні герої — Трістан та Еві — стали для мене справжнім відкриттям. Їхня взаємодія — це суцільна насолода: кумедні ситуації, влучні діалоги, флірт між рядками, і ця така ніжна, невимушена романтика, яка розцвітає поступово, без зайвого пафосу. Особливо мене зворушив Трістан — похмурий, замкнений, трохи загублений серед своїх обов’язків і внутрішньої самотності. І те, як до нього поступово дойшло, що він — закоханий. І що тепло й турбота можуть бути не слабкістю, а насправді силою. 🖤

🐸 Жаба Кінгслі — зірка другого плану, справжній маленький комедійний скарб

Імхо, Кінгслі заслуговує на власний фан-клуб. Без нього і його табличок ця історія не була б настільки живою. Це комедійний талісман усієї книги, символ усього абсурдного, що коїться в замку темного лорда.

🗡Атмосфера? У мене постійно було відчуття, ніби я опинилась у світі, який придумали спільно ті, хто знімав «Шрека» і писав фентезі-ромкоми. Іронія, сатира на класичні сюжети про злодіїв, шпигунів, королівські інтриги — усе це подано легко, з гумором і несподіваною ніжністю.

🏰Окремий кайф — офісна рутина у замку лиходія. Плітки, службові романи, конфлікти з менеджментом, планування замахів на фоні кавоварки, ідеально підібрана скринька з печивом... Це було сміливо, дотепно й дуже впізнавано. 😄

Загалом, це не просто історія про лиходія та його «мету». Це історія про тепло, яке проростає навіть у найтемнішому куточку замку, про любов, що не питає дозволу, і про те, як важливо зняти маску й дозволити собі відчувати.

📚 Якщо вам хочеться чогось легкого, дотепного, романтичного, з жабами, шпигунами, чайними паузами і тінню великої любові — не проходьте повз «Помічницю лиходія». Це справжній подарунок для тих, хто втомився від шаблонного фентезі.