«Сніданок з Борджіа» DBC Pierre

Оцінка:⭐️⭐️⭐️⭐️

Друге знайомство з автором DBC Pierre, більш вдале 👻

«Сніданок з Борджіа» балансує між психологічним трилером, чорним гумором та сюрреалізмом. Сюжет зосереджений на Аріелю, технофобному академіку. Він опиняється в ізоляції в загадковому англійському будинку через скасування рейсу. Що спершу здається незручним сімейним обідом, поступово перетворюється на ланцюг моторошних і незрозумілих подій. А десь в іншому місці його чекає кохана дівчина Зева.

Книга надзвичайно атмосферна. DBC Pierre майстерно створює напруження, яке поступово наростає. Будинок, віддалений від цивілізації, є ідеальним тлом для параної і тривоги, а дивакуваті персонажі додають сюжету непередбачуваності. Дотепні та дискомфортні діалоги підсилюють відчуття незвичності.

Стиль написання книги може здатися не зовсім переконливим. Через короткий обсяг деякі аспекти сюжету та персонажів залишаються нерозкритими. Наприклад, мотивація певних героїв виглядає загадковою навіть наприкінці, що може розчарувати тих, хто очікує повного пояснення.  

Щодо головних героїв:

Аріель на початку виглядає трохи відчуженим і навіть самовпевненим, але його впевненість поступово розсипається, коли обставини навколо нього стають дедалі більш незрозумілими й тривожними. Його внутрішній світ наповнений сумнівами, і він часто опиняється перед необхідністю приймати рішення в ситуаціях, які виходять за межі його логіки.

Аріель добре втілює тему ізоляції в романі: фізичної, емоційної та навіть технологічної. Його поведінка та реакції як своєрідний лакмусовий папірець для визначення меж між реальністю й ілюзією, а також тест на людяність в умовах, коли все здається ворожим.

Зева — персонаж, який уособлює загадковість та загрозу, але водночас є ключем до розгадки всієї історії. Її поведінка настільки дивна й непередбачувана, що вона не тільки лякає Аріеля, але й тримає в постійній напрузі. Зева ніби виходить за межі звичного людського сприйняття, і кожна її дія здається продуманою до дрібниць, але незрозумілою для інших.

Зева більше, ніж просто персонаж; вона є символом усіх невирішених питань, що накопичуються в сюжеті. Вона провокує Аріеля, змушує його сумніватися в собі та в тому, що він вважає реальністю. 

Не менш цікавим персонаже є Гретхен. Вона виступає таким собі своєрідним «мостом» між Аріелем і рештою родини Борджіа. Вона здається менш агресивною, ніж інші члени цієї ексцентричної сім’ї, але її двозначна поведінка часто тільки посилює напруження. ЇЇ «дружність» має присмак прихованого підтексту, що створює відчуття недовіри.  

Для Аріеля Гретхен іноді здається потенційним союзником у цьому непривітному середовищі. Її ставлення до нього в цілому більш нейтральне, ніж у Зеви чи інших членів родини, що дозволяє Аріелю відчути певний емоційний перепочинок. Однак навіть у моменти, коли здається, що вона намагається допомогти чи підтримати, її слова й дії завжди залишають підозру: чи вона щира, чи це частина якоїсь маніпуляції?  

Гретхен уособлює певний контраст між ілюзією нормальності та глибоко вкоріненим хаосом. Вона демонструє, що навіть ті, хто виглядає більш «здоровим» у цьому сімейному середовищі, не можуть повністю уникнути його впливу. Її роль підсилює головну ідею роману: межа між здоровим глуздом і божевіллям у таких умовах тонша, ніж здається.  

У фінальній частині роману вона стає ключовою фігурою в розгортанні основних подій. Її дії, слова та поведінка допомагають розкрити глибші таємниці родини Борджіа, але водночас додають нового виміру загадковості. 

Гретхен дуже багатогранний персонаж. Водночас вона додає емоційної складності сюжету та формує неоднозначний і таємничий фінал роману. Її присутність підкреслює основну тему ізоляції та невизначеності, яка супроводжує від початку до кінця роману.

Загалом тематика книги провокує на роздуми. Тут переплітаються питання сімейних стосунків, технологічної ізоляції та людської вразливості перед невідомим. Однак не всі можуть з однаковим захопленням сприймати похмурість і часом абсурдність роману.