«Королівство від світу цього» Алехо Карпентьєр

Оцінка:⭐️⭐️⭐️⭐️⭐️

Та й що таке вся історія Латинської Америки, як не літопис казкової реальності?

Я завжди в пошуках хорошої книги, а ще й як магічний реалізм чи щось подібне — це взагалі пряме попадання в саме серденько. Не Маркесом єдиним, як-то кажуть 😁

Десь зовсім недавно знайшла книжечку видану ще в бозна якому році, збірку Кубинських оповідань і, о радість — там була якраз ця повість. Та й ніякі книги дуже так не чіпались (знову нечитун, чи що?), отож..

Трохи історичної довідки

«Королівство від світу цього» (ісп. El reino de este mundo) занурює нас в бурхливу історію Гаїті кінця XVIII – початку XIX століття, поєднуючи історичні реалії з «чудесним реальним». Вперше його опублікували у 1949 році та визнали одним із ключових у латиноамериканській літературі, важливим внеском у розвиток концепції «чудесного реального» (lo real maravilloso). Сам Карпентьєр розробив цю концепцію у передмові до роману і просив не плутати з магічним реалізмом. 

Що ж в нас по сюжету?

У романі, як вже згадувала, йдеться про Гаїтянську революцію (1791–1804), яка повалила французьке панування й привела до створення першої незалежної держави темношкірих у Новому Світі. 

Ми бачимо ці події очима Ті Ноеля — раба, який стає свідком і учасником повстань, правління Анрі Крістофа та жорстоких змін у країні.

Карпентьєр поєднує історичні факти з міфами, вуду та легендами — так, як це бачило місцеве населення. Історія подається не прямо, а у вигляді епізодів — щоб показати, як боротьба повторюється знову й знову. Роман розділений на чотири частини, які охоплюють різні етапи: колоніальне насильство, революцію, надію на свободу — і її крах. Через історію Ті Ноеля Карпентьєр показує, як одне ярмо часто просто змінює інше.

Що ж мені сподобалося?

💭 Тематика та ідеї

У центрі роману — зіткнення свободи й влади. Карпентьєр показує, як революція, що мала звільнити людей, обертається для них новим гнітом. Анрі Крістоф, який спершу боровся за свободу, з часом сам стає жорстоким правителем — будує палац Сан-Сусі буквально на кістках своїх підданих. Ця ідея циклічності історії робить роман актуальним і поза його історичним контекстом.

Ще одна важлива тема — змішання культур. Європейська логіка стикається з африканською духовністю, вірування вуду пронизують роман. Це не просто антураж — це сила, яка впливає на вчинки героїв і їхнє бачення світу. «Чудесне реальне» виступає частиною реальності, у яку щиро вірять.

🌏 Поетичний стиль та багатство образів

Описуючи Гаїті — від розкішної природи до сцен жорстокості — Карпентьєр створює атмосферу, яку ніби відчуваєш шкірою. «Чудесне реальне» — не вигадка, а спосіб показати світ, де надприродне є частиною буденного. Наприклад, коли Макандаля після страти вважають істотою, що змінює вигляд, — це не казка, а щира віра, сильніша за будь-які факти.

🙈 Відсутність моралі

Карпентьєр не нав'язує свою думку, залишаючи простір для власних висновків. Його мова пересипана метафорами, але не переобтяжена — тому читати легко, а сенси глибокі.

🧔🏻‍♂️ Персонажі

Ті Ноель, головний герой, радше свідок, ніж герой. Через нього ми бачимо, як історія впливає на звичайну людину. Він не завжди чинить відважно, але його витривалість і людяність викликають повагу.

Інші персонажі — яскраві, але більше як символи. Макандаль — це дух спротиву й магії, Анрі Крістоф — приклад того, як влада руйнує, а Поліна Бонапарт уособлює занепад і легковажність колоніальної Європи. Їхні долі переплітаються, створюючи живу й складну мозаїку епохи.

«Королівство від світу цього» — це не просто історичний роман, а глибока й чутлива розповідь про владу, свободу й людську природу. Він змушує замислитися, як легко великі ідеї можуть спотворюватися в реальності.

Мене особливо вразило, як Карпентьєр показує події очима тих, кого зазвичай не чують — поневолених. Це дозволяє по-іншому подивитися на Гаїтянську революцію — подію, яку часто ігнорують. Роман при цьому не ідеалізує жодну зі сторін, що робить його чесним, сильним і дуже людяним.

Рекомендую!